28 липня - День Української Державності
Шановні мешканці Середино-Будської міської територіальної громади!
Сьогодні Україна вперше відзначає День Української Державності.
День української державності – це можливість для кожного українця згадати історію своєї країни, боротьбу за незалежність, єдність та щасливе життя. Цінуємо те, за що боролися наші предки, пам'ятаємо всіх, хто загинув у цій боротьбі, будуємо майбутнє, в якому нам самим хотілося б жити.
Вітаємо зі святом, з Днем української державності!
Українська державність означає тисячолітню історію багатомільйонного народу, десятків поколінь зі своєю рідною мовою, звичаями, традиціями, культурою, своїм військом, церквою і зі своїми героями.
Давня Русь, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна, сучасна незалежна Україна, великі київські князі, славетні гетьмани - усе це наша державотворча традиція та наша державність. І жалюгідними є будь-які спроби Москви вкрасти у нас якийсь історичний період чи історичну постать.
Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Русі-України - 28 липня - встановлено День Української Державності. Зауважимо, він був передусім князем Київським, який розглядав деякі свої північно-східні володіння сучасну московію, як відсталі напівдикі провінції, які треба охрестити і в міру сил цивілізувати.
Ми були, є і будемо, попри будь-які намагання ворога привласнити нашу історію, окупувати наші землі, поневолити наш народ.
Князь Володимир увійшов в історію нашого народу як князь-хреститель, яким охрестив Русь і ввів її в орбіту християнської цивілізації та видатнии державний і військовим діяч тієї епохи.
Рік народження князя Володимира (христ. ім’я Василій), сина київського князя Святослава Ігоровича та Малуші, ключниці матері Святослава княгині Ольги, невідомий. Володимир Святославич посів новгородський (від 969 р.), а згодом київський стіл (близько 980 р.).
Київський князь Святослав, батько Володимира, вирушаючи в свій останній похід до Болгарії у 969 році (загинув 972 р.), посадив своїх синів намісниками в трьох центрах Руської держави: Ярополка в Києві, Олега в Овручі, а Володимира в Новгороді Великому. Олег Святославич загинув у боротьбі з Ярополком, в змаганні між Володимиром та Ярополком за київський княжий стіл гору взяв перший. Володимир вокняжився у Києві та став єдиновладним правителем давньоруської держави.
Своє князювання він розпочав з реформування язичництва. Було запроваджено пантеон з шести богів на чолі з Перуном. «Повість временних літ» оповідає про це під 980 р.
У роки князювання Володимира Святославича загалом завершилося формування та об’єднання території Русі. Він остаточно підкорив племена тиверців, уличів, в’ятичів та радимичів, оволодів Червенськими містами (Перемишль, Белз, Червень, інші), приєднав Закарпаття і Придністров'я. За його правління виникло Тмутараканське князівство (Керчинський і Таманський півострови). Кордони Руської держави проходили у верхів’ях Оки і Волги на сході; Сули, Сіверського Дінця, Росі - на південному сході та півдні; Дністра, Пруту, Західних Бугу, Двіни, Німану та Карпат - на заході; біля Чудського озера, Фінської затоки. Ладозького та Онезького озер - на півночі. Територіальної єдності було досягнуто зокрема й через адміністративну реформу. Князь Володимир замінив у центрах основних руських земель племінних вождів, які прагнули до автономії, на посадників - своїх синів і довірених бояр. Посадники управляли землями, чинили суд, збирали данину. Всі вищі щаблі влади потрапили до рук одного князівського роду.
Володимир Святославич реформував законодавство, доповнивши та розвинувши відповідно до вимог часу норми звичаєвого права, зокрема, в господарчій сфері. Князь першим почав карбувати золоті й срібні монети (золотники і срібляники Володимира) із зображенням образу Христа та тризуба - князівського родового знаку.
Вдався князь і до реформування у військовій сфері. Він сформував Військо з дружинників-слов’ян, а для оборони від кочовиків-печенігів побудував багатокілометрові земляні укріплення та розмістив військові гарнізони на кордонах держави. «Змієві вали» - давні фортифікаційні споруди на південь від Києва, які колись простягалися на сотні кілометрів, також почали споруджувати за князя Володимира, справу продовжив його син, київський князь Ярослав Мудрий. На Правобережжі «Змієві вали» тягнулися на Захід від Дніпра, а на Лівому березі простягалися на схід. Зараз залишки цих оборонних споруд подекуди збереглися на Київщині, в південних районах Житомирщини і досі місцями вражають своєю монументальністю. «Змієві вали» у князівські часи - це оборонні лінії: дерево-земляні стіни, окремі укріплені населені пункти-городища і люди, які жили в городищах й обслуговували ці стіни.
На впорядкуванні язичництва справа з реформами у релігійній сфері не завершилися. У середині 980-х років Володимир почав схилятися до християнства (західні сусіди Русі вже були християнами). 986 року у Візантії спалахнув заколот знаті проти імператора Василія ІІ Болгаробійця. Він звернувся по допомогу до київського князя. За допомогу Володимир забажав руку Анни, сестри імператора. Василій ІІ висунув умову - щоб київський князь охрестився. Володимир виконав вимогу та прийняв хрещення в 988 році, надіслав військо та допоміг придушити заколот. Імператор свого слова не дотримав. У відповідь Володимир Святославич улітку 989 року взяв в облогу візантійський Херсонес Таврійський у Криму, а восени здобув його. У цьому місті київський князь і взяв шлюб із імператорською сестрою, згодом Володимир повернув Херсонес як викуп за наречену. 990 року, з поверненням до Києва, князь почав активно запроваджувати християнство на Русі. Хрещення дало стимул для розвитку держави і культури.
Володимир доклав зусиль до розбудови Києва. За його правління постала Десятинна церква Богородиці (996 р.) та розбудовано т.зв. «град Володимира» - київський дитинець. Площа фортеці, оточена новими дерево-земляними укріпленнями, займала 10 га. Система валів дитинця включала кілька воріт. У місті зводилися нові будівлі, зокрема й князівські палаци.
Заключення династичних шлюбів за часів Володимира сприяло зміцненню дипломатичних зв’язків з Польщею. Угорщиною. Чехією, Норвегією, Швецією, Священною Римською імперією, князь започаткував відносини з Вірменією.
За Володимира Русь утвердилася як одна з найбільш розвинених країн тогочасної Європи.
Помер князь Володимир раптово у 1015 році.
